Забивні залізобетонні палі

У будівництві використовуються різні конструкції з бетону: плити, балки та багато іншого, але особливої уваги заслуговують різні різновиди залізобетонних паль. ЗБВ — це основа, база будь-якої споруди, без яких не обходиться жоден забудовник і замовник будівництва. Розглянемо докладніше види, особливості та переваги залізобетонних паль перед аналогічною продукцією.

На сторінці ви дізнаєтеся про види залізобетонних паль, обладнання для їх занурення, технологію занурення залізобетонних паль, а також можете замовити постачання залізобетонних паль на свій будівельний майданчик і подальше забивання в ґрунт.

ЗАЛІЗОБЕТОННІ ПАЛІ: РІЗНОВИДИ

Палі можна класифікувати за різними ознаками. Залізобетонні палі можуть бути абсолютно різними залежно від форми, об’єму, сфери застосування або типу конструкції. Так, наприклад, залежно від складу конструкції виділяють:

• набивні — виготовляються безпосередньо на місці будівництва та занурюються у підготовлену яму;
• монолітні — не містять пустот і монтуються за допомогою кувалди;
• порожнисті — порожні всередині, з оболонковою поверхнею.

Палі можна розділити залежно від належності до різновиду певного маркування. У свою чергу монолітні палі діляться на:

• круглі, прямокутні та квадратні;
• складові, зварні;
• конусоподібні, пляшкоподібні, тупокінцеві.

У будівництві можуть використовуватися будь-які з перелічених вище, однак усе залежить від поверховості будівлі, типу ґрунту та ґрунтів.

Набивні палі поділяються на суцільні та потовщені. Суцільні являють собою палі без зовнішніх стиків і швів, у свою чергу потовщені — це сортамент із потовщенням нижньої частини опор.

ЗАЛІЗОБЕТОННІ ПАЛІ: ХАРАКТЕРИСТИКИ

Характеристика залізобетонних конструкцій пов’язується з маркою бетону, з якого виготовляються палі, і чим вища його марка, тим міцнішим буде сортамент. Так, про міцність бетону можна дізнатися з маркування, цифри в якому вказують на межу міцності при стиску. Під час виробництва палі, як правило, використовується бетон марки В6,5 і вище. За подібним правилом визначається і морозостійкість розчину. Однак цифри встановлюються не довільно, їх можна знайти у спеціальних ДСТУ:

• морозостійкість позначається «F»;
• вологостійкість позначається «W».

Не менш важлива характеристика — вага, що визначається виходячи з габаритів опори та типу бетону: чим більша вага, тим більша щільність.

ЗАЛІЗОБЕТОННІ ПАЛІ: ПЛЮСИ ТА МІНУСИ

Перш ніж використовувати залізобетонні палі в будівництві, необхідно з’ясувати основні переваги та недоліки цих конструкцій.
До основних переваг паль цього типу можна віднести:

• Тривалий період використання. За дотримання всіх вимог до встановлення палі та технології їх виготовлення опора в середньому прослужить 90 і більше років за повної відсутності ремонтних робіт.
• Високий рівень міцності. Залізобетонні палі з внутрішнім армуванням здатні витримати багатоповерхові будівлі.
• Стійкість. Бетонна конструкція при зануренні в ґрунт спирається на нього, використовуючи всю несучу здатність, тим самим витримуючи навіть невеликі землетруси чи урагани.
• Монтаж у ускладнених умовах. Так, ґрунт може бути з підвищеною вологістю, а тому палі повинні бути відповідно міцними й стійкими, а головне легко встановлюватися. Саме ці якості притаманні залізобетонним палям.

Що стосується недоліків, то їх значно менше, а саме лише один — масивність і вага конструкції, що ускладнює встановлення. Так, наприклад, багатотонні палі можна встановити лише за допомогою підйомного крана та відбійного молотка, а це, звісно, додаткові витрати.

ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЗАНУРЕННЯ ЗБ ПАЛЬ

Увесь перелік обладнання, що використовується для занурення залізобетонних паль, умовно можна поділити на дві категорії: навісне обладнання — ударні молоти, віброзанурювачі, копрові щогли, і базові пальбійні машини, які комплектуються навісною технікою.

Ударні молоти

Ударні молоти, залежно від принципу роботи, поділяються на гідравлічні та дизельні молоти, останні, у свою чергу, класифікуються на штангові та трубчасті дизельмолоти.

Відповідно до ваги ударного бойка всі молоти для забивання паль поділяються на легкі, середні та важкі:

• Легкі молоти мають вагу ударного елемента до 1.25 тонни – ця техніка здатна занурювати ЗБ палі вагою до 3 тонн і металевий шпунт;
• Середні молоти мають ударну частину вагою до 2.5 тонн;
• Важкі – понад 2.5 тонн.

Трубчасті та штангові дизельмолоти відрізняються за конструкцією – у техніці трубчастого типу ударна частина рухається всередині трубоподібного корпусу, тоді як у штангових молотах бойок пересувається по двох напрямних колонах.

Також відмінності полягають у відсутності примусового охолодження, штангові молоти у процесі роботи потребують періодичної зупинки у зв’язку з перегрівом, тоді як трубчасті молоти можуть працювати в режимі 24/7.

Гідравлічні молоти за продуктивністю перевершують будь-які, навіть найпотужніші дизельмолоти. Вони мають можливість точного регулювання ударної енергії, що дає змогу обирати найкращий режим забивання паль залежно від конкретного типу ґрунту.

Дизельмолоти працюють у результаті спалювання пального в циліндрах, розташованих усередині корпусу пристрою, тоді як функціональність гідромолота забезпечується штатною гідравлічною системою копрової установки.

Копрові щогли

Копрова щогла – один із ключових елементів будь-якої копрової машини. Функціональне призначення копрової щогли – фіксація та напрямок руху палі в процесі занурення. На щоглах встановлюються ударні молоти, у процесі забивання вони пересуваються разом із палею по поздовжніх балках.

Важливо: копрова щогла обладнана двома видами гідроциліндрів – перший із них служить для зміни положення ударного молота, тоді як другий змінює положення самої щогли в просторі. Гідроциліндри копрової щогли забезпечують її переміщення в поздовжній площині, що дає змогу здійснювати занурення ЗБ паль із нахилом від вертикалі.

Копрова щогла закріплюється на стріловому крані пальбійної установки. Переміщенням стріли оператор копра задає потрібний виліт щогли відносно пальбійної машини. При цьому сучасні копрові машини мають поворотну робочу платформу – завдяки широкому радіусу охоплення копрової щогли техніка має можливість занурювати палі навколо 5-6 метрів від свого поточного місцезнаходження.

Пальбійні машини

Базовою технікою для монтажу навісного обладнання є пальбійні машини. Це самохідна техніка на колісній або гусеничній базі, обладнана штатною гідросистемою, поворотною робочою платформою, стріловим краном і лебідковим механізмом для підтягування паль.

Важливо: функціональність копрових установок дає змогу їм самостійно виконувати всі етапи занурення залізобетонних паль. При великих обсягах робіт, для оптимізації процесу, використовуються додаткові стрілові крани, які виконують подаючу функцію, переміщуючи палі з витратних складів до копра.

ЗАЛІЗОБЕТОННІ ПАЛІ: ТЕХНОЛОГІЯ ЗАНУРЕННЯ

Для занурення конструкції в ґрунт необхідне спеціальне обладнання: від молота до будівельного відбійника. Однак сама технологія залежить від типу залізобетонних паль. Так, наприклад, забивні палі занурюються у кілька етапів:

• за допомогою крана палі занурюється в отвір, проделаний у ґрунті;
• молот налаштовується і встановлюється зверху біля основи палі;
• штовхальними рухами молот забиває конструкцію в ґрунт до зіткнення основи з нижньою точкою ґрунту

Опис технологічного процесу, який реалізується під час занурення ЗБ конструкцій фахівцями:

• Пальбійна машина розташовується на місці занурення, після чого виконується підтягування палі з витратного складу до копра: на краях пальового стовпа розташовані монтажні петлі, які чіпляються карабінами, після чого лебідковий механізм тягне палю до установки;
• Коли паля підтягнута до копра на відстань у 1/3 від своєї довжини, її стропують підйомними тросами, після чого стріловий кран піднімає стовп і розвертає його тильною стінкою до копрової щогли;
• Паля заводиться в наголовник ударного молота, після чого конструкція опускається так, щоб її вістря впиралося в ґрунт, а голова торкалася копрової щогли. Далі голову палі відводять від щогли, на неї опускають дизельмолот і виконують фіксацію наголовника на стовпі;
• Паля закріплюється в напрямних елементах копрової щогли, після чого перевіряється вертикальність її положення та співвісність стовпа відносно ударної частини молота;
• Починається процес занурення – доки паля не заглибиться в ґрунт на 1-1.5 метра, удари по ній наносяться на потужності 25-30% від максимальної. Такі удари виконують напрямну функцію.
• Після проходки перших двох метрів пальбійний молот починає працювати на повну силу. Забивання палі проводиться до моменту, поки не настане проєктна відмова.

Якщо занурення палі стає неможливим через зростання опору ґрунту, що відбувається у зв’язку з ущільненням ґрунту під вістрям стовпа, але при цьому проєктну відмову не зафіксовано, паля залишається на період “відпочинку”, який становить 3-5 днів. Після завершення цього часу виконується повторне добивання палі.

Важливо: відмова палі – це величина її заглиблення в ґрунт від одного залога (10-ти ударів дизельмолота). Величина відмови вимірюється за допомогою прогиноміра, якщо вона відповідає проєктним даним, занурення палі вважається виконаним.